Педагогічним працівникам

Як уникнути агресії з боку здобувача освітиАгресивна поведінка дітей є вельми актуальною. Підвищена агресивність дітей — одна з найгостріших проблем не тільки для педагогів і психологів, але й для суспільства. Агресія — активна форма вираження гніву, що виявляється у завданні шкоди людині чи предмету. Агресія притаманна кожному з нас, бо вона є інстинктивним способом поведінки, спрямованим на самозахист і виживання у світі. Гнів має і позитивний вплив на людину, бо він мобілізує енергію, підвищує здатність до самозахисту і впевненість у собі. Отже, агресивність як прояв активності властива всім людям. Тому в широкому розумінні агресивність не можна тлумачити як негативне явище. Позитивний бік агресивності — це готовність до подолання перепон, боротьба за виживання, самовдосконалення.
Правила роботи з агресивними дітьми:1. Бути уважним до потреб дитини.2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.4. Покарання не повинні принижувати дитину.5. Розвивати здатність до емпатії.6. Вчити брати відповідальність на себе.
Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.2. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення. Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.
Експериментально доведено, що придушення агресії або заперечення її порушує адаптацію людини. Адекватне вираження гніву (насамперед невербального) може бути конструктивним і сприяти особистістому, соціальному та фізичному добробуту дитини. Але треба пам'ятати, що будь-який прояв гніву призводить до небажаних наслідків. Тому доцільно навчати дітей виражати гресію в соціально прийнятних формах, учити контролювати свої негативні емоції і розрізняти ситуації, в яких прояв гніву необхідний заради своєї небезпеки, та в яких такі дії можуть бути неадекватними і призвести до негативних наслідків. 

При роботі в групі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1.Поводьтеся так, щоб здобувачі професійної освіти відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.2.Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.3.Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного ліцеїста. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у групі.4.Надавайте ліцеїстам можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.5. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.6.Не принижуйте здобувачів професійної освіти, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету педагога.7. Будьте привітними.8. Не виявляйте антипатій до важких ліцеїстів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.9. Не припускайте появи „улюбленців”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.10.Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.11.Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати здобувачів професійної освіти. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний педагог.Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в групі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до педагога, його можливостей, здібностей навчати й виховувати ліцеїстів.

Методи саморегуляції для педагогів1. Негативним емоціям потрібно давати вихід — регулярно «випускати пар» й скидати напругу після роботи. Наприклад, через активні фізичні заняття — спорт, боротьба, плавання або танці; як варіант — активне прибирання у будинку. Як результат — знизиться фізичне напруження та відбудуться зміни всередині організму, буквально на хімічному рівні — знизиться кількість гормонів стресу й натомість зросте кількість гормонів радості — серотоніну й ендорфінів. При регулярних фізичних навантаженнях організм буде відновлюватися емоційно та фізично. 2. Знайдіть свій спосіб безпечно звільнятися від негативних думок й переживань, особливо це актуально й важливо в період війни, який проживають наші співвітчизники, зокрема, наші колеги та підопічні — ділитися з друзями або близькими людьми, обговорювати робочі ситуації з колегами або консультації з психологом щодо питань, які вас турбують, а ви не можете самостійно їх вирішити. Це особливо важливо тим людям, кому потрібно почути зворотній зв'язок, отримати пораду або розібратися в якому-небудь питанні, про яке не вистачає знань або особистого досвіду. Для інтроверта хороший спосіб виписувати свої переживання в щоденник. Можна писати вірші, малювати шаржі або просто розмальовувати аркуші паперу кольоровими плямами, виражаючи негативні емоції. Можна покричати на стадіоні або в лісі, побити тарілки з непотрібного сервізу, або побити боксерську грушу. Будь-який з цих способів може стати корисним засобом для емоційного відновлення. Сенс в тому, щоб якимось найбільш сприятливим для вас та екологічним способом виразити накопичені емоції, виплеснути їх й звільнитися від внутрішньої напруги. Це не скасовує необхідності вирішення проблемних ситуацій, якщо вони вимагають активних дій. Але після такого «сеансу емоційного звільнення» й наведення порядку в думках, ви відчуєте полегшення та зможете проаналізувати свої дії з ясною головою. 3. Для відновлення енергетичних ресурсів необхідно обов'язково висипатися — спати потрібну конкретно вам кількість годин, й подбати про поліпшення якості сну. Друге — це проводити час на свіжому повітрі. Брак кисню відразу ж позначається на занепаді сил. Третє — навчитися розслаблятися, особливо перед сном. Якщо ви засинаєте насилу долаючи плутанину думок у голові, або після перегляду десятка інформаційних передач, ви не зможете повноцінно відновитися вночі. Тут допоможуть будь-які способи релаксації — масаж, теплий душ, медитація, дихальні техніки або йогівські вправи. 4. Брати паузи в роботі та планувати відпустки, хоча б короткі. У проміжках між відпустками хоча б раз на місяць присвячувати один або два вихідних дні своєму відновленню та максимальному відпочинку від поточних справ й роботи. 5. Ставити цілі на перспективу і найближче майбутнє. Це дає мотивацію до роботи й розуміння, заради чого ви власне працюєте. А регулярне відстеження своїх досягнень і прогресу допомагає підтримувативпевненість в собі, оптимізм і бажання діяти. 6. Уміння радіти. Це одна з найважливіших навичок — мати свої способи наповнюватися позитивними емоціями кожний день. Робити те, що приносить вам радість та задоволення. Навіть якщо спочатку це будуть 10 хвилин перед сном. Ви будете засипати в гарному настрої й відчувати себе краще. З таких маленьких звичок з часом складається спосіб життя. Далі — виховайте в собі звичку помічати хороше в своєму житті, радійте всьому, що бачите позитивного, й найголовніше — відзначайте та святкуйте свої успіхи. Навіть невеликі перемоги потрібно вміти святкувати. Це буде надавати вам нових сил для руху вперед й в цілому сприйняття життя стане позитивним. 7. Самовдосконалення та професійний розвиток — один з основних способів профілактики професійного вигорання. Курси підвищення кваліфікації, тренінги, конференції, зокрема, обмін досвідом з колегами розширюють кругозір, генерують нові думки та ідеї, дають відчуття більшої причетності й потрібності, підвищують самооцінку та професіоналізм, відкривають нові горизонти й цілі. Живучи в потоці постійного розвитку, людині інколи буде фіксуватися на стресі, її світ стає набагато ширшим та цікавішим. Отже, головна рекомендація щодо емоційного вигорання — це вміння підтримувати баланс всіх сил свого організму (психофізіологічний рівень), а також всіх сфер свого життя. А стреси просто показують, де цей баланс порушений й куди варто скерувати свою увагу та своєчасно приймати конструктивні рішення щодо збереження свого психологічного здоров’я.