Превентивне виховання

Превентивне виховання – це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагогічного колективу спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці учнів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.
Сутність превентивного виховання
Комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості; вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення , профілактику, корекцію і подолання асоціальних проявів у поведінці учнів, а саме:● правопорушень (схильність до агресії , крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);● шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління , токсикоманії, то що );● статевих порушень та їх наслідків ( статевої розпусти , венеричних захворювань, ВІЛ, СНІД , проституції , тощо) ;егоцентризму та екологічної брутальності (позитивне ставлення до всього, що оточує, свідомість, підвищення культури споживання , загальноприйнятні норми людської моралі, тощо).
Завдання превентивного виховання● створення умов для формування позитивних якостей особистостей;●  забезпечення соціально-психологічної діяльності;● надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги учням;● забезпечення адекватної соціальної реабілітації учнів, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів, об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи
Мета превентивного виховання● сформувати позитивні якості особистості: правової свідомості, уявлень, переконань, що склалися в суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, активної протидії порушникам законів ;● підвищити правову культуру;● сформувати навички здорового способу життя;● втілювати профілактику вживання наркотичних , алкогольних і психотропних речовин;● надавати комплексну психолого-педагогічної допомогу неповнолітнім;● забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії , або зловживають психоактивними речовинами

Функції превентивного виховання: діагностично - прогностична функція корекційно - реабілітаційна функція освітньо - консультативна функція інтeгрaтивно - просвітницька функція регулятивна функція пізнавальна функція комунікативна функція профілактична функціяНапрямки превентивного виховання :❖ правова освіта неповнолітніх❖ формування здорового способу життя❖ моральне здоров’я❖ профілактика асоціальних проявів в поведінці учнів❖ соціальна реабілітація❖ комплексна психолого – педагогічна і соціальна допомогаПроблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельність дітей з порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до “групи ризику” і долучаються до раннього алкоголізму, наркоманії, проституції, збільшується питома вага протиправної, агресивної та аутоагресивної поведінки підлітків під впливом алкогольного та наркотичного сп’яніння.Девіантна поведінка молоді торкається усіх сфер соціального функціонування і проявляється у насильстві та агресії, негативному ставленні до оточення, нездатністю прогнозувати результати своєї поведінки, низькими комунікативними навичками.Сутність, мета і завдання превентивного вихованняТермін “превентивний” розглядається як “попереджувальний” (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист. Це цілеспрямована система економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного змісту, спрямованих на формування позитивних соціальних установлень, запобігання вживанню психоактивних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах дитини і молодої людини, суспільства.Превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим педагогічним процесом, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико – оздоровчої роботи.Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.Основні завдання превентивного виховання учнівської молоді:– створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної та іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів середовища;– забезпечити соціально-психологічну, педагогічно зорієнтовану діяльність на запобігання залучення молоді до негативних ситуацій;– надавати комплексну психолого-педагогічну та організовувати медико-соціальну допомогу тим молодим особистостям, які її потребують;– забезпечити адекватну соціальну реабілітацію учнів, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;– стимулювати учнівську молодь до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти розвитку здоров’я, збережувального навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам відповідальності за власне життя і здоров’я;Ключові елементи превентивного виховання в освітньому середовищі містять:просвіту та інформування дітей у сфері прав дитини, здорового способу життя, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, репродуктивного здоров’я, відповідального батьківства;розвиток особистісних ресурсів, життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки;формування здорової статево рольової та сімейної ідентифікацій.Основними функціями превентивного виховання є:Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.Корекційно – реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.Освітньо – консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики. Превентивне виховання молоді здійснюється на трьох рівнях:І. Раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика),ІІ. Вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція),ІІІ. Третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).Соціально-педагогічна профілактика(первинна профілактика) – вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо – профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої – своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку учнів, у їхній поведінці, стані здоров’я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля молоді.Адаптація, реабілітація та ре соціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії освітнього закладу, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність освітнього процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.Робота педагогічного колективу закладу у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки.Однак як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що більшості випадків механізм протиправної поведінки був “ запущений ” недоліками сімейного виховання.Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.Так, умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому освітній заклад, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинен допомогти у розв’язанні цієї проблеми.Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам, психологам, соціальним педагогам. Так, класний керівник має змогу спостерігати за учнями схильними до правопорушень; залучати таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); здійснювати контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформувати батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки у своїх навчальних групах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваційно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із вихованцями. Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.Психолог і соціальний педагог – має змогу популяризувати в учнівському середовищі знання про негативний вплив на здоров’я людини алкоголізму, наркотиків, куріння, формувати в учнів потреби у здоровому способі життя; здійснювати просвітницьку роботу щодо запобігання правопорушень, проводити індивідуальні роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; співпрацювати з соціальними партнерами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

Нормативні документи● Конвенція ООН Про Права Дитини● Декларація Прав Дитини● Закон України «Про Запобігання Та Протидію Домашньому Насильству» ● Про захист суспільної моралі● Закон України «Про Заходи Щодо Попередження Та Зменшення Тютюнових Виробів І Ї Шкідливого Впливу На Здоров’я Населення»● Постанова КМУ «Питання Державної Соціальної Програми Запобіганню Та Протидії Домашнього Насильства»● Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України і затвердження заходів щодо проведення антинікотинової інформаційно-освітньої та профілактичної роботи серед дітей, учнівської та студентської молоді